«Вимагаємо!», або Чому посварились Андрій Васильович та Микола Володимирович (Дві версії на мітингу комуністів))

Офіційна
19 листопада під стінами Олевської райдержадміністрації відбувся мітинг протесту організований районною організацією Комуністичної партії України. Біля 35 прихильників комуністичних ідей обговорили проблемні питання сьогодення і прийняли резолюції з вимогами до влади:
1. Відмінити рішення Олевської міської ради від 28.02.2011 р. щодо надання згоди на встановлення пам'ятного знаку з нагоди 70-річчя утворення Олевської республіки.
2. Відмінити рішення Олевскої районної ради від 11.03.2011 р. щодо реорганізації Дружбівської селищної лікарні в селищну амбулаторію та недопущення скорочення кількості медичних закладів в сільській місцевості.
3. Припинити антинародні реформи, стрімкий ріст цін, продаж земель с/г призначення, відмовитися від підняття пенсійного віку і збільшення трудового стажу, зупинити закриття малокомплектних шкіл.

До групи людей похилого віку, яку зібрались з червоними прапорами біля входу до приміщення «білого дому», вийшли керівники району: голова Олевської РДА А.В.Дяченка, голова районної ради М.А.Харченка ряд працівників адміністрації. A.B. Дяченко вступив в дискусію з мітингуючими. Та діалогу не вийшло і через хвилин 20-ть представники влади покинули мітинг.
Неофіційна
Мітинг розпочався тихо-мирно. Та вже через кілька хвилин атмосфера політичної акції емоційно почала "накалюватися", призвівши до різких діалогів із штовханиною. Чому так сталось?
Здавалось, що організатори акції досягли бажаного до них вийшли керівники району, виникла можливість обговорити болючі питання і вплинути на їх вирішення. Але, вважаючи себе організатором і господарем акції, 1-й секретар районної організації КПУ М.В.Макарчук негативно відреагував на намір голови РДА взяти ситуацію під свій контроль: ігноруючи організаторів Андрій Васильович вступив у прямий діалог із рядовими учасниками мітингу, переконуючи їх в тому, що їх вводять в оману, що діють вони невірно. Відчуваючи, що хід акції йде не за розробленим сценарієм, Микола Володимирович використав потужний гучномовець, «заглушивши» розмову Андрія Васильовича з мітингуючими. «Шумова» атака вдалась.

Здавалось, далі мітинг пішов відповідно до плану. Та після виступу М.В.Макарчука депутат Новоозерянської селищної ради М.В. Курбеко, звертаючись до голови РДА, поставив питання про стан сільських доріг та необхідність машини «швидкої допомоги» для Дружбівської амбулаторії. Спроба А.В. Дяченка негайно дати відповіді на питання знову «не вписалась у сценарій». Ось тут й «пішла коса на камінь»: хвилин п'ять тривала «боротьба» - кому далі виступати. Перемогу отримав Микола Володимирович, який використовуючи гучномовець, як психологічну зброю, потужними децибелами майже в обличчя опоненту не давав можливості Андрію Васильовичу говорити: «Господин Дяченко, я тут руковожу митингом! Станьте в ложе приглашенных! Не нарушайте сценарий, мы дадим вам слово! Не махайте руками!» Ображений таким відношенням, А.В.Дяченко не став чекати в «ложе приглашенных» своєї черги на виступ («В мене немає часу. Будуть до мене питання - є прийоми громадян»), і покинув мітинг, забравши з собою представників РДА та журналістів газети «Зорі над Убортю».
На мітингу «дісталось на горіхи» і іншим опонентам комуністів: вимагаючи від М.В. Макарчука говорити українською, а не «фашистською»(!?), тобто російською мовою, отримав поштовх у груди Л.У. Полосенко, на молодого депутата міської ради О.В.Ніколайчука, який висловився «проти» резолюцій мітингу, здійснили «атаку» кілька ветеранів, один з яких «пригрозив»: «Я тебе переїду велосипедом». Після виступів кількох учасників мітингу та прийняття резолюцій, «шумна» акція закінчилась. Комуністи розійшлись з наміром зібратися в листопаді вже тисячним натовпом. Зріє революційна ситуація?