Найменувати вулицю не так просто...

У зв’язку з тим, що в місті з’явилися нові вулиці, на п'ятій сесії міської ради було розглянуто питання про їх найменування. Вулицю у районі с.Варварівка депутати вирішили назвати ім’ям відомого лікаря Юрія Прокоповича Спіженка.
Ще дві вулиці забудовуватимуться за колишньою ПМК-12. Одній з них дали ім’я Андрія Івановича Мироненка, який очолював Олевський фарфоровий завод у 60-х роках минулого століття і зробив значний внесок у його становлення та розвиток. Андрій Іванович був учасником Великої Вітчизняної війни, мав численні бойові нагороди, а за участь у боях за визволення Києва від німецько-фашистських загарбників отримав звання «Почесний громадянин міста Київ». Похований Андрій Іванович Мироненко в Олевську.
Другу вулицю у цьому ж мікрорайоні вирішено назвати Сучасною.
Здавалося б нічого дивного чи незрозумілого тут не може бути. Правда проект рішення не пройшов через комісію, і тим паче не було проведено громадські слухання. Як кажуть в народі, все робилося «з бухти-барахти». На засідання між депутатами відбулася серйозна суперечка. Справа в тому, що вулиця ім.Спіженка за проектом буде розташована між двома новоствореними вулицями Весела та Щаслива. Якщо зважити на ці обставини, то замість вулиці Спіженка повинна була бути вулиця Сонячна, Веселкова і т.д. Таку пропозицію навіть подав один з депутатів, але його ніхто не підтримав.
Інша ситуація з вулицею Сучасною. Справа в тому, що за ініціативи тієї більшості депутатів, котрі голосували за найменування, окрім Сучасної була пропозиція Європейська. Назви звичайно гарні, але не доречні. Якою Сучасною, тим паче Європейською, може бути вулиця де по колі багнюки? Ці рішення вже викликали невдоволення та обурення в олевчан… Містом поширилися чутки, що справа дійде до прокуратури для оскарження рішення.

30 березня - 110 років з дня народження Олексія Федоровича Федорова

Народився 30 березня 1901 року в станиці Лоцманська Кам'янка (нині в межі міста Дніпропетровська) в селянській сім'ї. Українець.
У 1920 році добровольцем пішов до Червоної Армії. Учасник Громадянської війни. З 1924 року працював на будівництві залізниці. У 1932 році закінчив Чернігівський будівельний технікум. У 1932-1938 роках - на профспілковій і партійній роботі, з 1938 року - 1-й секретар Чернігівського обкому КП(б)У.
У вересні 1941 року був затверджений 1-м секретарем Чернігівського підпільного обкому КП(б)У та одночасно начальником обласного штабу партизанського руху, командиром Чернігівського партизанського загону.
Бойові дії чернігівські партизани під командуванням Федорова розгорнули взимку 1942 року в районі Єлинського лісісу. До березня 1942 року Чернігівський партизанський загін провів 16 боїв, знищив близько тисячі гітлерівців, 33 шосейних і залазничних мости , пустив під укіс 5 ешелонів, підірвав 5 складів, 2 заводи. 22 березня 1942 партизани успішно відбили каральну операцію в якій було залучено до 7000 карателів і поліцаїв. Знищивши до 200 німецьких вояків партизани з боями вийшли на територію Орловської області.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 травня 1942 року полковому комісару Олексію Федоровичеві Федорову було присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі "Золота Зірка" (№ 746).
Успішні дії в тилу ворога партизани здійснювали і протягом літа-осені 1942 року. На початок 1943 року в з'єднанні під командуванням О.Ф. Федорова було 12 партизанських загонів, що налічували 5462 бійці. У березні 1943 року за наказом Українського штабу партизанського руху з'єднання партизанських загонів Чернігівської області було переформоване в два з'єднання: перше очолив А.Ф. Федоров, друге, - М.М. Попудренко.
11 березня 1943 року партизанське з'єднання під командуванням О.Ф.Федорова вийшло в рейд з Чернігівщини на Правобережну Україну. З березня по червень 1943 року партизанське з'єднання А.Ф. Федорова передислокувалося на Волинь. У квітні 1943 року А.Ф. Федорову було присвоєно військове звання "генерал-майор".
З 7 липня 1943 року по 14 березня 1944 року партизани під командуванням О.Ф. Федорова знищили на лініях Ковельського залізничного вузла 549 ворожих ешелонів з боєприпасами, пальним, військовою технікою і живою силою. На Волині партизани Чернігівсько-Волинськоо з’єднання провели 158 значних боїв з противником, було пущено під укіс 675 ешелонів і 8 бронепоїздів, підірвано 47 залізничних і шосейних мостів, десятки кілометрів залізничних колій, 26 нафтобаз і складів з пальним, 39 складів з боєприпасами і військовим спорядженням.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 січня 1944 року генерал-майор Олексій Федорович Федорову вдруге був удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі "Золота Зірка". О.Ф.Федоров став п’ятнадцятим двічі Героєм Радянського Союзу.
Наприкінці березня 1944 року Чернігівсько-Волинське партизанське з'єднання зустрілося з передовими частинами Червоної Армії. На час розформування з'єднання налічувало 5257 чоловік.
Після розформування з’єднання О.Ф.Федоров був направлений на партійну роботу. З квітня 1944 по січень 1949 року працював 1-м секретарем Херсонського, з 1950 року - Ізмаїльського, а з 1952 року - Житомирського обкомів Компартії України. У 1950 році навчався на курсах при Академії суспільних наук при ЦК КПРС.
З 1957 по 1979 рік очолював Міністерство соціального забезпечення Української РСР. Був членом президії Радянського комітету ветеранів війни, головою комісії у справах партизан Великої Вітчизняної війни при Президії Верховної Ради Української РСР. Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 1-го-11-го скликань, депутатом Верховної Ради Української РСР 1-го - 7-го скликань.
Нагороджений шістьма орденами Леніна, орденами Жовтневої Революції, Суворова 1-го ступеню, Богдана Хмельницького 1-го ступеня, Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступеня, Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки, медалями.
Автор книг „Підпільний обком діє” (1986), „Війна народна - війна священна” ( 1984). „Остання зима” (1985)
Жив в Києві. Помер 9 вересня 1989 року. Похований на Байковому кладовищі.
Бронзовий бюст двічі Героя Радянського Союзу О.Ф. Федорова встановлений в місті Дніпропетровську. Його ім'ям названа вулиця в місті Торез Донецької області, в Києві по вул Занковецької, 9 на будинку де мешкав О.Ф.Федоров встановлено меморіальну дошку.