Як би ви поступили, якби вам пропонували гроші для вирішення нагальних потреб? Правильно, я б теж брав би. А коли б сказали, що для цього потрібно виконати ряд обов'язкових умов?... І я б спочатку ознайомився з ними, а потім, якщо вони прийнятні, виконав би їх.
Та виявляється, не всі олевчани такі, як ми з вами, шановні читачі. Є й такі, яким дають - на, бери! - а вони не хочуть, і край. Може у них немає клопотів, чи спонсора мають багатого, що так відмахуються від матеріальної допомоги? Так ні - самі ж ходять, просять: "Допоможіть!..".
Скільки розмов і зустрічей проведено, скажімо, з жителями "дірявих" 5-поверхових будинків, що по вулиці Володимирській, 1 та Свято-Миколаївській, 51-а по питанню створення ОСББ! І хіба тільки з ними - остання така бесіда відбулася у міській раді 8 лютого з мешканцями двоповерхівки, що по вулиці Покальчука, 13. Тоді відвідувачі як основну, озвучували перед міським головою проблему відсутності води та несправність каналізації.
Не пройшло й тижня, як з Житомира повідомили: є 200 тисяч гривень на ремонт даху або заміну водогону чи каналізації. Але - лише для зареєстрованих ОСББ.
Дехто, можливо, навіть подумав - ну от, тільки сходили до влади, як одразу гроші знайшлися. Насправді, це був звичайний збіг обставин, яким би люди розумні і підприємливі не проминули скористатися.
Заступник міського голови С.В. І Мельник терміново дав знати про це останнім візитерам з вулиці Покальчука: "Дають гроші! У вас є два дні, щоб зареєструвати ОСББ. Міська рада надасть всебічну допомогу". Так і хочеться у кінці написати, як у телеграмі - тчк. Бо, на жаль, у цьому випадку замість майбутньої розповіді, у якій би йшлося через кому про те, що жителі оперативно відреагували, а міська рада підтримала, і от тепер у людей є і вода, і каналізація, і т.д., і т.п., доводиться ставити крапку.
Ніхто не відгукнувся, не переконав сусідів у видимій вигоді, не прийшов і не зареєструвався. Мабуть, багатьох жителів міста продовжує влаштовувати статус не господарів, а прошаків.
Можна, звісно, "перевести стрілки" на владу - мовляв, недопрацьовує. Але, вибачте, до кого, і як, якими словами ще можна звертатися, якщо людина не хоче, крім себе, нікого ні чути, ні бачити...
Ще раз наголошуємо мешканцям багатоповерхівок - створюйте ОСББ! Як бачите, держава не на словах, а на ділі намагається допомагати таким утворенням вийти з кризи. Тільки невідомо, коли ще раз Олевську знову запропонують двісті тисяч...
субота, 5 березня 2011 р.
Чи потрібні на Олевщині фізкультура та спорт?
Питання риторичне. Потрібні. Тільки необхідно розділити поняття «фізкультура) і «спорт». Спорт - це діяльність, направлена на досягнення результату певної спортивної кваліфікації (місця, розряди, звання). На Олевщині їх мають лише В.Попков зі своїми дітлахами-борцями. Вся інша діяльність - не що інше, як фізкультура.
Можу з впевненістю сказати, що мало хто відповість на питання: «Що таке фізкультура?» Якщо в районі функціонує 6 спортивних організацій, то спеціалістів з відповідною освітою - лише один. Всі інші - агрономи, поштарі, воєнруки, фізики тощо. Звідси і рейтинги виступів олевчан на обласному рівні. Бо нема з чим їхати на змагання як і нема з ким. Є тільки чиновники - отримувачі коштів відповідно до посад, а робота зводиться до банального проведення змагань районного масштабу. Ніякої підготовчої роботи з кадрами (тренерами, суддями, спонсорами, членами федерації тощо), ніякої виховної; патріотичної роботи з учасниками змагань, вболівальниками.
Прикро за своїх, коли запрошені на змагання в Олевськ команди з інших міст виграють у нас кубки, перші премії, а ми задовольняємось тим, що залишилось (це не стосується борців). Як приклад, можна навести перемоги у розіграшу «Кубка Поліщуків» у 2008 та 2009 роках команди «Полісся» з Рокитного.
Спочатку потрібно підготувати в себе гідних спортсменів, поїздити з ними на змагання, набратися досвіду і лише після цього організовувати турніри і витрачати на них кошти, а не спонсорувати сусідів.
А для цього необхідна по-перше, проводити на базі ДЮСШ серйозну селекційну роботу з молоддю, налагодивши тісну співпрацю зі школами. По-друге, знайти можливості, а вони є, розпочати будівництво простих спортивних майданчиків за місцем проживання Ось чим потрібно займатися нашим спортивним функціонерам і міському голові А.Повару, а не спирати все на Л.Пашковськогота інших активістів-аматорів, чекаючи, поки вони самі збудують спортмайданчики і не потрібно буде декларувати в «Новинах Олевська» те, чого не існує. ЦХЕТУМ не є закладом масового залучення дітей до різноманітних занять - і не буде, особлива після прийняття бюджету міста на 2011 рік.
Районний стадіон «Колос» - особлива тема. Є директор, але немає працівників по догляду. Є трибуни, але незручні для сидіння, є бігові доріжки, але легкою атлетикою займатися небезпечно Проте щороку з усіх шкіл району везуть дітей в Олевськ на легкоатлетичні змагання, в порушення усяких правил техніки безпеки Стадіон має непривабливий, неестетичний вигляд, потребують капітального оновлення футбольне поле, бігові доріжки тощо.
По-третє. Проживаючи на Івано-Франківщині, я був свідком того, як проводяться районні змагання у с. Крихівці з футболу Жоден гравець - ні на товариша по команді, ні на суперника - неввічливо не висловлювався. Глядачі сиділи натравиці (лавок для них не було) і жоден з них, не паявся нецензурно не розпивав алкогольні напої, не смітив. А суддя матчу отримав лише декілька реплік типу. «Суддю - на мило!» за свої помилки у суддівстві і - жодної лайки. А у нас все це як норма - лаяти, обзивати, тому, що організатори не проводять роботу із спортсменами вболівальниками, не співпрацюють з органами правопорядку.
Я приєднують до думок В.Рабоша. І Коляди, висловлених у газеті «Незалежна» від 25.01.11 р. (статті «Кроки назустріч чи врізнобіч?» та «Чи потрібні на Олевщині фізкультура та спорт?»). Сподіваюсь, що з часом відбудуться на моїй Олевщині кардинальні зміни щодо покращення умов фізичного гарту юнацтва та молоді, їх морального виховання Адже усі ми повинні робити усе від нас залежне для наших дітей.
Звертаюсь до лідерів політичних партій - взяти один з видів спорту під свій партійний патронат, що дасть можливість практично відродити різні види спорту, а не бути лише спонсорами. Вам це до снаги. Як, зокрема, це робить райком компартії, котрий профінансував і провів у 2010 році змагання з настільного тенісу та шашок.
Тож давайте менше говорити, а більше робити, повернімось лицем до дітей.
Можу з впевненістю сказати, що мало хто відповість на питання: «Що таке фізкультура?» Якщо в районі функціонує 6 спортивних організацій, то спеціалістів з відповідною освітою - лише один. Всі інші - агрономи, поштарі, воєнруки, фізики тощо. Звідси і рейтинги виступів олевчан на обласному рівні. Бо нема з чим їхати на змагання як і нема з ким. Є тільки чиновники - отримувачі коштів відповідно до посад, а робота зводиться до банального проведення змагань районного масштабу. Ніякої підготовчої роботи з кадрами (тренерами, суддями, спонсорами, членами федерації тощо), ніякої виховної; патріотичної роботи з учасниками змагань, вболівальниками.
Прикро за своїх, коли запрошені на змагання в Олевськ команди з інших міст виграють у нас кубки, перші премії, а ми задовольняємось тим, що залишилось (це не стосується борців). Як приклад, можна навести перемоги у розіграшу «Кубка Поліщуків» у 2008 та 2009 роках команди «Полісся» з Рокитного.
Спочатку потрібно підготувати в себе гідних спортсменів, поїздити з ними на змагання, набратися досвіду і лише після цього організовувати турніри і витрачати на них кошти, а не спонсорувати сусідів.
А для цього необхідна по-перше, проводити на базі ДЮСШ серйозну селекційну роботу з молоддю, налагодивши тісну співпрацю зі школами. По-друге, знайти можливості, а вони є, розпочати будівництво простих спортивних майданчиків за місцем проживання Ось чим потрібно займатися нашим спортивним функціонерам і міському голові А.Повару, а не спирати все на Л.Пашковськогота інших активістів-аматорів, чекаючи, поки вони самі збудують спортмайданчики і не потрібно буде декларувати в «Новинах Олевська» те, чого не існує. ЦХЕТУМ не є закладом масового залучення дітей до різноманітних занять - і не буде, особлива після прийняття бюджету міста на 2011 рік.
Районний стадіон «Колос» - особлива тема. Є директор, але немає працівників по догляду. Є трибуни, але незручні для сидіння, є бігові доріжки, але легкою атлетикою займатися небезпечно Проте щороку з усіх шкіл району везуть дітей в Олевськ на легкоатлетичні змагання, в порушення усяких правил техніки безпеки Стадіон має непривабливий, неестетичний вигляд, потребують капітального оновлення футбольне поле, бігові доріжки тощо.
По-третє. Проживаючи на Івано-Франківщині, я був свідком того, як проводяться районні змагання у с. Крихівці з футболу Жоден гравець - ні на товариша по команді, ні на суперника - неввічливо не висловлювався. Глядачі сиділи натравиці (лавок для них не було) і жоден з них, не паявся нецензурно не розпивав алкогольні напої, не смітив. А суддя матчу отримав лише декілька реплік типу. «Суддю - на мило!» за свої помилки у суддівстві і - жодної лайки. А у нас все це як норма - лаяти, обзивати, тому, що організатори не проводять роботу із спортсменами вболівальниками, не співпрацюють з органами правопорядку.
Я приєднують до думок В.Рабоша. І Коляди, висловлених у газеті «Незалежна» від 25.01.11 р. (статті «Кроки назустріч чи врізнобіч?» та «Чи потрібні на Олевщині фізкультура та спорт?»). Сподіваюсь, що з часом відбудуться на моїй Олевщині кардинальні зміни щодо покращення умов фізичного гарту юнацтва та молоді, їх морального виховання Адже усі ми повинні робити усе від нас залежне для наших дітей.
Звертаюсь до лідерів політичних партій - взяти один з видів спорту під свій партійний патронат, що дасть можливість практично відродити різні види спорту, а не бути лише спонсорами. Вам це до снаги. Як, зокрема, це робить райком компартії, котрий профінансував і провів у 2010 році змагання з настільного тенісу та шашок.
Тож давайте менше говорити, а більше робити, повернімось лицем до дітей.
Підписатися на:
Дописи (Atom)